Займенник — це самостійна частина мови, яка вживається замість іменника, прикметника, числівника або прислівника, вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх.
займенник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Іноді навпаки — якийсь простий, неподільний, мов атом, займенник уміщає безліч знакових множин, щоправда, суто теоретично. Все залежить від суспільних конвенцій, читай — домовленостей.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 2:
У структурі особистості вирізнив три компоненти: Id ( латинський займенник Воно), що позначає вроджені біологічні потреби людини, Ego ( латинський займенник Я), що становить зону конфлікту між біо- логічним (Воно) та соціальним (зверх Я), Superego (з латин. – зверх Я), що охоплює засвоєні людиною соціальні норми, традиції, цінності тощо.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”
Частина мови: іменник (однина) |