заїкуватий
[zɑjikuʋɑtɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
-
Який має ваду мовлення, що виражається в повторенні звуків, складів або слів, нерівномірному, переривчастому темпі мови; що заїкається.
-
Переносно: про щось, що відбувається з перешкодами, нерівномірно, з перервами (наприклад, про процес, розмову, роботу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заїкуватий, р. заїкуватого, д. заїкуватому, з. заїкуватого, о. заїкуватим, м. заїкуватім