1. Почуття досади, образи, ворожості або злості, викликане благополуччям, успіхом, перевагами, майном іншої людини, бажанням володіти тим самим або позбавити цього іншого.
2. (застаріле) Ревнощі, підозра у невірності коханої людини.
зависть
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Зависть ли, месть, гнѣв или отчаянность увязла в душѣ твоей? Проглотил ты удку, о коей Павел: «Жало же смерти — грѣх».
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Вопреки же, все терніе и волчцы раждаются от несытыя пія-ч вицы зависти, зависть же от ропота, ропот же от неблагодар- а Еллинска пословица есть так: Πολλά μέν оібеѵ ή άλώπηξ άλλ* έκΤνος εν μέγα, римски: Multa novit vulpes, sed echinus unum magnum. ныя воли, наполнившія сердечное нѣдро неусыпаемым чер-віем, безпереривно денно и нощно душу гризущим.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |