Словник Української Мови
Буква
Вузька, зазвичай коротка вулиця, що сполучає дві паралельні або перетинає одну з головних вулиць, часто глуха (тупикова).
Невелика, затишна, часто малопомітна вуличка в місті або селищі.
Переносно: віддалена, маловідома галузь знання, діяльності тощо; побічний напрямок, відгалуження.
Приклад 1:
Потім левадами вийшов у той завулок, що виходив на головну, де на розі стояла його хата. Але він не пішов просто, а знайшов у паркані дірку і вліз із завулка у власний город.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Я вийшла на майдан Трьох комунарiв i звернула в кривий завулок. Х На цьому я й мусiла б скiнчити свою блiденьку iсторiю, коли б не маленька деталь, що остаточно схарактеризує мого останнього бога.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”