завше

Приклад 1:
Стах був завше усміхнений, мов японець. Ми знали його лагідним і нерідко сумовитим, відкритим у всьому найпо- верховішому і в той же час наглухо замкнутим у найсут­ тєвішому.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Аби ти, моє серденько, завше був до мене такий, як тепер, то менi нiчого тодi не страшно… Дивись, я зараз пiвника намалюю. Гнат пiдходить до печi й дивиться.
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”

Приклад 3:
— i ти вгледiла приставлену до свого пiдколiння запальничку, i, замiсть похолонути пiд прицiлом вперше тодi перехопленого, незмигного й не по‑чоловiчому — якось iнакше, злiсно й безумно, на межi вищиреного осмiху з нагло випертими з‑пiд горiшньої губи iклами, спитуючого погляду, од якого звiдтодi завше боронилася смiхом, тiльки трохи здивувалася, не так щоб зовсiм притомно — дивно, до якої мiри його присутнiсть, як ди‑намiтом, глушила в тобi всi, доти таки незлецьки роз‑виненi, захиснi iнстинкти, що спливали, як риба горiче‑рева, поки рiку й далi стрясало — вибух за вибухом. Нi, передчуття — були: передчуття нiколи не заводять, то тiльки цiлеспрямована сила нашого “хочу!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”