Словник Української Мови
Буква
1. Привозити когось або щось у великій кількості або багато разів; доставляти транспортними засобами.
2. Заносити, затягувати щось у середину чогось, заганяти кудись (наприклад, бруд під нігті).
3. (розмовне) Викликати затримку, ускладнення в справі; затягувати виконання чогось.
4. (розмовне) Приводити когось у стан збентеження, нерішучості; спантеличувати.
5. (спеціальне) Починати возити, здійснювати перевезення.
Приклад 1:
По суті, їм доводилось завозити лише олово, срібло та кедрову деревину. Таким чином, єгипетська цивілізація виникла й розвинулась у кращих природно-кліматичних умовах, ніж месопотамська, проте аж ніяк не в ідеальних.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”