Словник Української Мови
Буква
1. Масове вираження невдоволення, протест або опір, що супроводжується зборами людей, сутичками з владою, порушенням громадського порядку, часто з політичними вимогами.
2. Стан занепокоєння, хвилювання, тривоги серед населення або в певному середовищі, що викликається якоюсь подією, чутками тощо.
3. (у множині, заст.) Події, пов’язані з масовими безпорядками, бунтами, повстаннями.
Приклад 1:
На секції української історії відомими англійськими істориками професорами університету в Ньюкаслі Д. Саундерсом і Д. Муном було виголошено доповіді: «Українська політика пізньої імперської Росії» та «Інвентарна реформа і селянські заворушення на Правобережній Україні у 1848 р.». На секції «Українська культура» навколо змістовної доповіді С. Павличко «Українська культура після незалежности: криза чи прогрес», доповненої її київськими колеґами, розгорнулася досить жвава й зацікавлена дискусія.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
І в Італії серйозні заворушення. І бувають такі випадки, що у Львові в трамвайних вагонах самі німці скидають шнур, який відділяє «чистих» від «нечистих» і пропонують демонстративно «нечистим» заходити й сідати на тій половині, де «nur fur deutsch».
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”