Словник Української Мови
Буква
1. Різка зміна напрямку руху чогось, поворот у протилежний бік; місце, де щось повертає, згинається (наприклад, заворот річки, заворот шляху).
2. В медицині — патологічний стан, що характеризується обертанням органу навколо своєї осі або обертанням частини кишки, що призводить до непрохідності (наприклад, заворот кишок).
3. Те саме, що закрут, закрутка; дія за значенням загортати, завертати щось (наприклад, заворот посилки).
4. Застаріле та діалектне: поворот, звивина, вигин.
Приклад 1:
Коли в одного, що випадково наївся вареників, стався заворот кишок, він сказав перехристившись, перед тим як померти: «Слава Богу, хоч помираю, наївшись!» І в ці непевні, сповнені одчаю часи Арсен Петрович, захлялий, схудлий, голодний, як і всі, похитуючись од утоми й виснаження, раз-у-раз спиняючись, тягнув з напругою за собою візка, навантаженого картинами, меблями, книгами й рукописами. Він звозив до Музею речі з приватних збірок, колекції й мотлох, покинене майно, усе, що траплялось під руку і що могло згодом цінність експонату або придатись лише до смітника.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”