Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка займається розведенням тварин (часто породистих) або розмноженням рослин з метою продажу, використання в господарстві чи для участі у виставках.
2. Власник або керівник приватного підприємства (заводу) у дореволюційній Російській імперії.
3. (Переносне значення) Той, хто є джерелом, ініціатором виникнення чогось (зазвичай негативного).
Приклад 1:
Он ішов по тім боці заводчик Бромберґ, мільонер, шикун, дві вілли в Фінляндії й Криму, — та й той, бідолаха, спролетаризувався: в покривлених черевиках, на голові рябенький картузик, на плечах куций піджачок. Не мільйонер, а вбогий собі єврейчик-крамар.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”