Словник Української Мови
Буква
1. Невелика, зазвичай стояча водойма, що утворилася в заплаві річки, на місці колишнього русла або в низинній місцевості; затишна, захищена від вітру ділянка річки зі спокійною течією.
2. (переносне значення) Спокійне, затишне, відокремлене від зовнішнього світу місце або стан.
Приклад 1:
Грай вогнями, заводь i мани На бистрiнь, на невидимi рiки — Тiльки ж — Господи! — не обмани: Не осунься з‑пiд стiп сухостоєм, В мить на гранi жаского злиття З твоїм сяйвом — не стань пустотою: Трухлим духом сипкого смiття (Як заманка, личкована чортом Нiби скарб…) I у пеклi, на днi, Буде жовто згоряти нiщота Моїх нидом звакованих днiв.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Приклад 2:
— Заводь, Ганно.Ганнуся відхилила голову й завела, розтягуючи слова, щоб надати їм більше жалісливості: Повій, вітре, на Вкраїну, де покинув я дівчину… За мить пісня об’єднала всіх, навіть Яша споважнів, підтримуючи її своїм ліричним тенором, що незрозумілим способом жив у його прозаїчному горлі.Природа не обдарувала Степана співучою здібністю його народу, і він знову чужий був серед цієї громади. Він почував безглуздість свого становища тут, де він був мовчазним йолопом, що за весь вечір тільки раз розтулив рота, та й то невдало.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”