Словник Української Мови
Буква
1. Офіційно підтвердити вірність копії документа, підпису чи печатки, засвідчивши їх відповідність оригіналу (зазвичай про нотаріуса, уповноважену особу чи установу).
2. Надати чомусь офіційну силу, автентичність шляхом відповідного оформлення та засвідчення (наприклад, документ, протокол).
3. (У переносному значенні) Ствердити щось, дати запевнення у вірності чи правдивості чогось; запевнити.
Приклад 1:
Що за бридкий сервілізм!») — Я вчора поробив рахунки мамі і можу завірити, що зовсім гаразд. Як же ви сьогодні сказали, що буцім я наплутав, то я знов двічі перевірив… (Голос йому задрижав)… Я помилок не робив… (Він засапувався)… бо я студент четвертого курсу математичного факультету… А вже ж обдурювати вас я тож само не хотів… Ви сказали перед покоївкою, буцім мама хотіла в вас украсти і тридцять копійок… — Як прийде покоївка з города, то я її зараз геть витурю, бо мені не треба такої язикатої, — спокійненько сказала суддіїха.
— Тютюнник Григорій, “Вир”