завідуючий

[zɑʋidujut͡ʃɪj] Прикметник

Буква:З

Значення

  1. Особа, яка очолює, керує якою-небудь установою, організацією, підприємством або їхнім структурним підрозділом; начальник, керівник.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. завідуючий, р. завідуючого, д. завідуючому, з. завідуючого, о. завідуючим, м. завідуючім

Приклади з художньої літератури

  • — Віддаси завідуючому складом, отут у дворі, у підвалі він, скажеш, що я просив знайти тобі найменший розмір форми. Тільки дивись, дисципліна у нас сувора, майже військова. Щоб не просився назад. Приходь завтра на заняття у п’яту групу. Будеш у найбідовішій… п’ятій групі.
    — Василь Симоненко
  • У Ніни був чудовий настрій — завтра вона мала отримати пайок і мануфактуру, а сьогодні, замість того щоб хлюпати по болоті, їй довелося працювати нагорі, в деканаті. Там помічницею завідуючого канцелярією була Наталочка, яку за це називали “канцелярською крисою”, назва, яка так не личила їй з її довгими косами.
    — Олена Теліга
  • Раптом двері відчинилися, але до кімнати ввійшов не завідуючийканцелярією, а звичайний собі сторож з ганчіркою, відром і щіткою.
    — Олена Теліга

Більше записів