Словник Української Мови
Буква
1. Який перебуває у стиснутому, здавленому стані; стиснутий, защемлений.
2. Який опинився в скрутному, безвихідному становищі; притиснутий обставинами.
3. У геології: що має форму вузького клину, смуги, обмежений з обох боків іншими геологічними тілами (про породи, поклади корисних копалин тощо).
Приклад 1:
X.1962 «Я марно вчив граматику кохання,..» Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх,— ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних. Біліли стегна в хижих шелюгах.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”
Приклад 2:
Нарешті, не зносячи суперечності образів, затиснений у непрохідних завулках і 173 приникнувши до за повітного вістря меча, слово боже з поклонінням вигукнув: “Що прокляну, його ж не кляне Господь”. Немає ворожби у Якова, ані волхвування в Ізраїлі… “Які добрі доми твої, Якове, і кущі твої, Ізраїлю…” “Бог виведе його із Єгипту…” “Ліг, спочив…” “Благословляючі тебе благословенні, а проклинаючі тебе прокляті” (Числа, гл.
— Тютюнник Григорій, “Вир”