затин

1. Верхня частина дерев’яної фортечної стіни, призначена для захисту захисників під час стрільби, зазвичай з бійницями та щілинами для спостереження.

2. Застаріла назва для укріплення, фортеці або оборонного валу.

3. (у переносному значенні) Захист, притулок, надійне місце.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |