затяжка

[zɑtjɑʒkɑ] Іменник

Буква:З

Значення

Дія за значенням дієслова “затягати” або “затягти”; процес тривалого, повільного втягування чогось або закріплення шляхом обмотування, стягування.
(Техн.) Елемент конструкції (металевий стрижень, трос, балка тощо), призначений для сприйняття розтягуючих зусиль і з’єднання частин споруди чи механізму.
(Розм.) Тривале, одноманітне виконання чогось, що викликає відчуття нудьги або затягування часу; затяжна, виснажлива справа.
(Муз.) Повільне, плавне виконання музичного фрагменту, сповільнення темпу; також знак (риска або дуга) у нотному письмі, що позначає таку манеру гри.
(Кулін.) Густа суміш (на основі борошна, яєць тощо), яку додають у суп, соус або фарш для надання їм більшої в’язкості та густоти.
(Розм., заст.) Глибоке, повільне затягування (вдихання) тютюнового диму, алкоголю тощо.

Граматичні форми:

н. затяжка, р. затяжки, д. затяжці, з. затяжку, о. затяжкою, м. затяжці, к. затяжко