Словник Української Мови
Буква
1. Тривалий час робити щось, виконувати повільніше, ніж потрібно; відкладати, відтягувати виконання чогось.
2. Ставати довшим або ширшим від натягування, розтягування; розтягуватися.
3. Покриватися чимось щільним, густим, що утворює непроникний шар (про рану, поверхню тощо).
4. Втягувати в себе дим (при курінні).
5. Потрапляти кудись, опинятися в якомусь середовищі або стані (часто мимоволі або незабаром після чогось).
6. Ставати менш гострим, інтенсивним (про біль, відчуття).
Приклад 1:
То був наш останній земний контакт… Репресивний зашморг навколо мене почав тугіше затягуватися 1977 року у зв’язку з арештами членів Гельсинської групи. Я формально не належала до Групи, але активно спілкувалася з деякими її членами, передусім з Мирославом Мариновичем і Миколою Матусевичем (вони винаймали кімнатку у старому будиночку на колишній вулиці Леніна навпроти мене, і я добре почувала себе в їхньому розкутому молодому товаристві).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”