Словник Української Мови
Буква
1. Який триває довше, ніж потрібно або очікувалося; надто довгий, занадто тривалий (про процес, подію тощо).
2. Такий, що має уповільнений, недостатньо інтенсивний перебіг; затриманий у розвитку.
3. Який має вигляд чогось довгого, вузького; видовжений, подовжений (про форму, силует).
4. У музиці: сповільнений за темпом; виконаний менш швидко, ніж передбачено.
Приклад 1:
А коли підвелася Наталка, звели на неї напружені погляди, чекаючи, що одним словом — яким, не знали — розв’яже міцно затягнутий вузол, але ж промовила тільки, куточки вуст підбираючи: — Ходімо, хто хоче, чай пити. XII Була у Наталки звичка: завсігди говорила уривчасто, немов сердилась, на бесідника здебільшого не дивлячись.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Гарно — ліс зараз у сонці має м’якше обарвлення, брунатно-фіалковий, але ввесь ніби затягнутий імлою. І дуже хочеться туди!
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”