затвор

1. Пристрій у вогнепальній зброї для відкриття та закриття каналу ствола, спрямований на заряджання, замикання каналу перед пострілом та викидання гільзи після пострілу.

2. Рухома частина механізму в деяких типах замків, яка безпосередньо входить у щілину в косяку двері або вікна, фіксуючи їх у закритому положенні.

3. У фотографії та кінематографії — механічний пристрій у об’єктиві або камері, що регулює тривалість проходження світла на світлочутливий матеріал (плівку або матрицю).

4. Застаріле або спеціалізоване позначення для монастиря, відокремленого скиту або місця, де людина веде самітницький, відлюдний спосіб життя.

5. У техніці — герметичний закриваючий елемент (дверцята, кришка, клапан) у різних апаратах, посудинах або комунікаціях (наприклад, люк, шлюз).

Приклади вживання

Приклад 1:
Затвор наче прикипав, і його треба було одбивати ногою, а ворог казково наближався. Тільки й чорношличникам довелося зле.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |