Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що отримав офіційну схвальну резолюцію, згоду або санкцію від уповноваженої особи чи органу; прийнятий у встановленому порядку.
2. Такий, що набув чинності, юридичної сили внаслідок офіційного схвалення.
3. (У переносному значенні) Сталий, незмінний, що остаточно сформувався.
Приклад 1:
Хвалений — ухвалений, затверджений, призначений. Хибувати — бракувати, не вистачати («які мені побожні, лиш фоста на заді хибує»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Таємниця втілення означає зустріч найглибших прагнень Божих (прагнення позбавлення людини) i людських ( прагнення визволення з неволі гріху і зла); сенс втілення i релігії, затверджений на місці цього виникнення, найкраще наводиться у таємниці Пасхи i у наведеному тут « чудовому обміні». Він полягає у тому, що Бог « здійснює учасництва людини», одночасно керуючись зверненнями аби ( віддати Богу себе, a у собі цілий привітний світ) брати участь у житті Божому i щоб ставати ( як обраний син Божий) учасником Божої правди і любові ( Dives in misericordia 7).
— Котляревський Іван, “Енеїда”