Словник Української Мови
Буква
1. Який перебуває у стані сильного страху, заляканості або пригніченості внаслідок тривалого психологічного тиску, знущань або жорстокого поводження.
2. У переносному значенні: пригнічений, занепалий духом, позбавлений ініціативи через систематичні негативні впливи або важкі обставини.
Приклад 1:
Світанки мої у смарагдовій ворсі над кумканням всіх ропухатих дрібниць – готика самотності, готика суворості, рубінові розсипища суниць… Отут я стою під замисленим небом на чорних вітрах світових веремій, і в сутичці вічній святого з ганебним світлішає розум зацькований мій. Болять дисонанси.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”
Приклад 2:
Блiдий, майже мертвий, стояв перед мовчазним натовпом черниць iз розгубленими очима, як зацькований вовк (Це,я бачив у гiгантське трюмо, що висiло напроти).
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”