Значення
-
Стан повної нерухомості та втрати чутливості, викликаний сильним емоційним потрясінням (жахом, подивом, здивуванням тощо).
-
Стан різкого пригнічення психічної та фізичної активності, оціпеніння; загальмованість.
-
У медицині — стан, близький до паралічу, втрата рухливості внаслідок деяких захворювань або пошкоджень нервової системи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заціпеніння, р. заціпеніння, д. заціпенінню, з. заціпеніння, о. заціпенінням, м. заціпенінні, к. заціпеніння