1. (спец.) Надавати чомусь форми торця (короткого бруска, зрізу колоди тощо); обробляти торець деталі.
2. (перен., розм.) Різко зупиняти, переривати чи завершувати щось, ставити крапку у якійсь справі.
заторцьовувати
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |