Значення
-
Скупчення транспортних засобів на дорозі, що утворюється через перешкоди в русі, надмірну інтенсивність руху або інші причини і призводить до уповільнення або повної зупинки потоку.
-
Щільне скупчення, нагромадження чогось, що перешкоджає вільному переміщенню або проходженню (наприклад, льодовий затор на річці, затор людей у вузькому проході).
-
Перен. Перешкода, затримка в русі, розвитку або здійсненні чого-небудь (наприклад, затор у вирішенні справи, затор у роботі установи).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. затор, р. затору, д. заторові, з. затор, о. затором, м. заторі, к. заторе