заточування

1. Дія за значенням дієслова “заточити” — надання ріжучому інструменту (наприклад, ножеві, свердлу, лезу) гострої форми шляхом точіння; процес гостріння.

2. Технологічна операція обробки поверхні деталі точінням для досягнення необхідної форми, розмірів або чистоти поверхні.

3. Переносно: тривале перебування в замкнутому, ізольованому просторі, часто з відтінком примусу або монотонності (розмовне, образне).

Приклади вживання

Приклад 1:
За кристалічною формою алмазу штучно створюють технічні абразивні мінерали, які використовуються для різання твердих кам’яних порід, а також для заточування та шліфування різноманітних виробів. У мінералів оксиду алюмінію є також кілька форм.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |