заточка

1. Діал. те ж саме, що заточування; процес надання гостроти ріжучому інструменту або лезу.

2. Розм. результат цього процесу; стан гостроти леза, ріжучої кромки; загостреність.

3. Техн. (частіше у множині) Спеціальні пристосування, вставні елементи або деталі різального інструменту (наприклад, різця, фрези), що безпосередньо виконують різання і підлягають періодичній заміні після зношування.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |