заточка

[zɑtot͡ʃkɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. Діал. те ж саме, що заточування; процес надання гостроти ріжучому інструменту або лезу.

  2. Розм. результат цього процесу; стан гостроти леза, ріжучої кромки; загостреність.

  3. Техн. (частіше у множині) Спеціальні пристосування, вставні елементи або деталі різального інструменту (наприклад, різця, фрези), що безпосередньо виконують різання і підлягають періодичній заміні після зношування.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. заточка, р. заточки, д. заточці, з. заточку, о. заточкою, м. заточці, к. заточко

Більше записів