Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має закритий, закупорений отвір або вхід; затиснутий чимось так, що утруднено прохід.
2. У переносному значенні: такий, що не може або не хоче говорити, висловлюватися; змушений мовчати.
3. Розм. Обмеженого кругозору, нетямущий; зациклений на чомусь одному.
Приклад 1:
З карети вилазив старий гетьман Конецпольський, а за ним слідком лізло в дверці якесь здорове опудало та одоробало, висунувши підголену голову, неначе макітру, на котрій теліпався чуб, неначе заткнутий в макітру. — Самійло Лащ!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”