Словник Української Мови
Буква
1. Розпочинати, започатковувати щось, братися за здійснення якоїсь справи, часто тривалої або складної; замишляти.
2. Задумувати, планувати щось, зазвичай таємно або неафішовано; мати намір зробити.
3. (розм.) Викликати, ставати причиною якоїсь неприємної, незручної або конфліктної ситуації; зачіпати, провокувати.
Приклад 1:
Та Петро цього разу не помітив пайового погляду, бо і його нога в м’яких, добре вичинених з волової шкіри чоботях мимоволі почали затівати на килимі різні колінця… Побачивши це, пан Ясельський захилитався, і горб в його очах пішов вкособіч… Він вихопив пістоля… Євнух обернувся на постріл і щось різко крикнув. І ось і танцівниці, і музикантші, оббігаючи розвихрених козаків, миттєво висоталися в темінь — до шарабанів, наче їх і не було… Над Петровою сотнею хитнулося розчарування, та пан Ясельський був задоволений, що все так добре скінчилося.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”