Значення
-
(у музиці) властивість музичного такту, що починається не з сильної, а зі слабкої частки, утворюючи неповний початковий такт, який зазвичай компенсується в кінці твору або його частини.
-
(переносно) властивість починати дію, розмову, виклад думок не з головного, а з другорядного, підготовчого елемента; вступність, непрямість у висловлюванні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. затактність, р. затактності, д. затактності, з. затактність, о. затактністю, м. затактності, к. затактносте