Словник Української Мови
Буква
1. Покривати сипким матеріалом, накидати щось сипке на когось або щось; завалювати.
2. Перен. надавати у великій кількості, надмірно, обтяжливо (про питання, доручення, інформацію тощо).
3. Починати спати, впадати у сон (розмовне).
4. Про сипкі речовини (пісок, сніг тощо): покривати собою якийсь простір або предмети внаслідок падіння, навіювання.
5. Заповнювати, загороджувати сипким матеріалом (яму, прірву тощо).
Приклад 1:
Та ні, краще так, як є, з розмашистими слідами щітки, а завтра, як висохне, подряпаю, пооббиваю знизу, треба іще підлогу засипати — вибіг надвір, заніс повні з верхом два відра піску, посипав по паркеті, а паркет усе такий нещас ний — скільки в нього цвяхів повганяли, скільки землі у ньому, розтріскався, почорнів, дощечки, як з мореного дуба.. Розрівняв, приплескав де -не-де рукою. Це у нього друга така робота, ще зовсім недавно так само посипав д олівку піском, білив стіни.. Але тоді треба було ще й стелю, то була «сільська лазня», туди мала зайти молода єгиптянка з шапликом нагрітої води, роздягнутись і митися.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
От вiн зараз дiстав iорданської води та й звелiв Настi, щоб нею натерла Марусi бiк, де болить, i дав тiєї ж води трошки напитись, а сам пiдкурював її херувимським великоднiм ладаном, помоливсь з Настею богу… аж ось i Маруся притихла й стала б то засипати. Старi вже хотiли з радостi гасити й самi лягати… Як тут вп’ять Маруся не своїм голосом закричала: — Ох, лишечко!
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Як дала їй, дитина зараз i втихла, засипати почала, та так крiпко заснула i не здригнулась, як крикнув десятник на весь голос: “На панщину!” Положила Горпина дочку в колисцi, перехрестила та й пiшла плачучи. Як там її лаяли, як на неї сварились — i не слухає, аби їй до вечора дождати!
— Самчук Улас, “Марія”