1. Починати спати, переходити у стан сну; засипляти.
2. (переносно) Впадати у стан спокою, бездіяльності, занепаду; ставати малорухомим, інертним.
Словник Української Мови
Буква
1. Починати спати, переходити у стан сну; засипляти.
2. (переносно) Впадати у стан спокою, бездіяльності, занепаду; ставати малорухомим, інертним.
Приклад 1:
Б о в в а н і т и — тут: деревіти, засинати («стоять тихонько, лиця їх поволеньки бовваніють»). Б о й к и — етнічна група українців, жителів Бойківщини, історико-етнографічної області між Гуцульщиною і Лемківщи-ною («а у вас, у бойків, бачу, коровами орють?»).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Кук похилився й почав засинати. Тодi художник сказав: — Я маю честь говорити з дружиною дiловода?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
— подумала я, i знову почала засинати. Тодi сниться менi другий сон.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”