Словник Української Мови
Буква
1. Відправляти когось або щось у віддалене, незручне або небезпечне місце, часто з примусом або як покарання.
2. Надсилати, посилати щось (листи, посилки, сигнали тощо) у великій кількості або систематично.
3. У технічному контексті — передавати, надсилати дані, інформацію або сигнал кудись.
Приклад 1:
Нестору не зовсім згубилася з думки Пріся, але йому не пораяли засилати до неї сватів, її сказала: Пріся ще молода, нехай погуляє рік-другий. У матері на мислі був інший жених.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
От i пилипiвка; от i Ганнино зачатiє, зачали парубки засилати старостiв до дiвчат. Знай, люди швандяють по вулицям з паличками у руках.
— Самчук Улас, “Марія”