Значення
-
Особа, яка засвідчує (посвідчує, підтверджує) щось, зокрема підпис на документі або вірність копії документа оригіналу.
-
Свідок, присутність якого є обов’язковою для надання юридичної сили певній дії чи документу, наприклад, при складанні заповіту.
-
Технічний пристрій або інструмент, призначений для нанесення, фіксації чи реєстрації певних позначок, сигналів або даних (наприклад, засвідчувач часу в електронному документообігу).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. засвідчувач, р. засвідчувача, д. засвідчувачеві, з. засвідчувач, о. засвідчувачем, м. засвідчувачеві, к. засвідчувачу