1. Який перебуває в стані засуми — глибокої задуми, замисленості, часто з відтінком смутку або тривоги.
2. Який виражає засуму, задумливість і смуток (про вигляд, погляд, обличчя тощо).
засумований
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Засумований став він під хатою в себе, підпер стіну плечем та й думає: — от які попи! от який з них ужиток для пастви!
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |