застигати

1. Втрачати рідкий стан, перетворюватися на тверду масу внаслідок охолодження або хімічних процесів (про рідини, розплави тощо).

2. Ставати нерухомим, завмирати; втрачати здатність рухатися від сильного холоду, страху, здивування тощо.

3. Переставати діяти, функціонувати; зупинятися (про механізми, процеси).

4. Набирати виразності, чіткості; остаточно формуватися (про думки, плани, почуття тощо).

Приклади вживання

Приклад 1:
Деревіти — застигати (від утоми, страху тощо); ставати твердим, як дерево; втрачати чутливість, терпнути, німіти. Деревня — вироби з дерева («старі плуги, борони, драбинки, ярма; деревні отої немало призбиралося за п’ятдесятлітнє ґаздування»).
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: дієслово () |