Словник Української Мови
Буква
1. Займати місце когось, чогось, виконувати чиїсь обов’язки або функції замість іншої особи або предмета; бути заміною.
2. Загороджувати собою, перекривати доступ, закривати від очей; ставати на шляху.
3. (переносно) Брати під захист, захищати когось, вступатися за когось.
4. (застаріле) Починати робити щось, приступати до чогось.
Приклад 1:
Звірятин має його заступати, значить, засилати його не можна — мусить прийняти справи, багато дечого спільно обміркувати; отже, й лишається Сквирський — з молодих найсерйозніший. І не Івана Семеновича вина, що все так збіглося… Не будь цієї Завадської, відрядив би Іван Семенович Сквирського?
— Тютюнник Григорій, “Вир”