1. Ручне знаряддя для копання ґрунту, що складається з металевої лопати, насадженої під кутом на дерев’яне держало; застосовується в сільському господарстві та будівництві.
2. Діалектна назва для лопати з прямим полотном, призначеної для роботи з в’язкими матеріалами (глиною, тістом тощо).
3. Застаріла назва для пристрою або деталі, що виконує роль упору, підпори або запобігає зсуву (наприклад, колодка під колесо).
4. У техніці — деталь, пластина або прокладка, яку підкладають під щось для регулювання висоти, вирівнювання або запобігання руху.