застоювати

1. (дієслово) Перебувати у стані застою, втрачати рухливість, динаміку розвитку; переставати рухатися або розвиватися.

2. (дієслово, техн.) Викликати застій, зупинку руху (рідини, повітря тощо) у чомусь; призводити до застою.

3. (дієслово, перен.) Тривалий час залишатися без змін, покращень; не розвиватися, не прогресувати (про явища, процеси, суспільні інститути).

Приклади вживання

Приклад 1:
— Та там у млині так завізно, що трудно було дотовпитися, мусив застоювати черги до самого вечора, — одбріхувався Лаврін. — А я думав, чи не поламав ти часом воза, — говорив сердито батько.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: t.d. () |