Словник Української Мови
Буква
1. Примусити когось зробити щось, здійснити якусь дію, часто проти його волі або бажання.
2. (переносне значення) Викликати, спричинити якесь почуття, стан або думку; змусити відчути або подумати про щось.
3. (застаріле) Поставити когось або щось на певне місце для охорони, захисту; розмістити сторожу, варту.
Приклад 1:
Тут треба було трошки, теє-то як його, заставити, значиться… Він любить називати деякі речі зменшеним іменем: шубка, жіночка, діточки, грошенята. На вулиці запах весни чується дражливо-гостро.
— Винниченко Володимир, “Записки кирпатого Мефістофеля”
Приклад 2:
ґажі, прийшов 24-ого просити а соnto, сказав йому п. Губчак: “До мене у фраку приходиться”, а вислухавши його просьби, порадив йому “заставити шлюбну об- ручку”, як не має що їсти. В часі остатнього побуту театру у Львові дирекція протизаконно перемінила жіночу гардеробу на свою канцелярію, а паням визначе- но одну дальшу кімнату в другій часті забудування “Gwiazdy”.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”