Заставщина — власна назва історичної території на Правобережній Україні (переважно в межах сучасної Вінницької області), яка у другій половині XIV століття була заставлена (передана в тимчасове володіння як гарантія боргу) литовським князем Володимиром Ольгердовичем польському королю Казимиру III.
Заставщина — власна назва історичної території на Поділлі, яка у 1430–1434 роках, після смерті великого литовського князя Вітовта, була заставлена польській короні й стала причиною польсько-литовської війни за подільські землі.
Заставщина — історичний термін, що позначає систему тимчасового переходу земельних володінь (заставу) від одного державного утворення до іншого як заставу (гарантію) за борги або політичні зобов’язання, поширену в українських землях у період Литовсько-Польської доби.