Властивість або стан того, що заспокоює, дає відчуття спокою, втихомирює тривогу або збудження.
заспокійливість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Властивість або стан того, що заспокоює, дає відчуття спокою, втихомирює тривогу або збудження.
Відсутні