Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має шнурівку або закріплений за допомогою шнурівки; перев’язаний, затягнутий шнурками (про взуття, одяг тощо).
2. Уживаний як складова частина власної назви або терміна для позначення об’єкта, що має характерну шнурівку або схожу на неї структуру (напр., у ботаніці, архітектурі).
Приклад 1:
— Я впевнилася, що ти любиш свою Ріну… її- корсет чомусь був зле зашнурований, і вона робила все, щоби завести мене до непам’яті, але від неї надто сильно пахло вином і якимось чоловічим одеколоном, а рот її був розкритий, мов рана, і все ж я просякав її цілуванням, її засмоктуванням, її прикипанням, тож, ламаючи себе і своє ґвалтовне збудження, я таки відліпився від неї, адже все одно це не була вона, Ада. Чи може Ріна?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”