Словник Української Мови
Буква
1. Завдати шкоди, збитків, призвести до погіршення стану або порушення функціонування когось або чогось; нашкодити.
2. (у розмовному мовленні) Вчинити невдалу, некомпетентну або ганебну дію, яка викликає осуд або зіпсувало репутацію; опинитися в незручній ситуації через власну помилку.
Приклад 1:
І раптом у перерві до мене підійшла Надія Матузова і сказала дослівно таке: «Михайлино, я знаю, Ви добре ставитеся до Павлюка, і якщо Ви не хочете зашкодити йому, Вам краще звідси піти». Взявши себе в руки, я відповіла: «Я не прокажена, я працівник видавництва «Вища школа», літературознавець.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”