Словник Української Мови
Буква
1. Затиснути, защемляти щось між двома предметами або поверхнями, прищемити.
2. У техніці: закріпити, зафіксувати деталь за допомогою спеціального пристрою (щеплення, шплінта тощо).
3. У медицині та біології: ввести інфекцію, вірус або бактерії в організм; заразити. Також — прищепити рослину.
4. Переносно: викликати, дати початок якомусь почуттю, думці, стану (наприклад, защепити сумнів, ідею).
Приклад 1:
Не можна було знайти чоловіка, придатнішого над Кістяківського, щоб защепити такі ж студії з усіма їх аксесуарами й наслідками серед галичан. От про це я й «ворожив» із Кістяківським, як він переїздив додому з Неаполя через Флоренцію на Відень і Галичину, із січовим кореспондентом, до котрого я писав про К[iстяківсько]го.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”