1. Почати щебетати, видавати щебетання (про птахів).
2. Перен. Почати говорити швидко, дзвінко, багато, часто з вираженням радості, захоплення (про людей, перев. дітей).
защебетати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Невольнича муза ~426 як мушля море не більше замало цього замало деревіє язик слух поростає мохом Карпат,або Посельська книжка 427~ߪ×ÊÀ МаленькійНадізПоселья покинуті серед ріні в гарячому піску як три рябі камінці ніхто їх уже не висиджує хіба сонце залишити отут хтось ненароком розтопче шукати яєчкових батьків та ніхто не воскрешав мертвих пташок защебетати б їм колискову може вилупляться але чи зумієм а якщо принести додому то під скляним ковпаком бо киця схрумає кругом сумна безвихідь І. Калинець. Невольнича муза ~428 але ми вседтаки писатимем вірш про яєчка разом я і надія Карпат,або Посельська книжка 429~ÊÎÇÈ ожили раптом посеред ярника два клапті снігу промайнули дві білі кізки і жива вода побігла у коліях на зеленому тілі обгорілі пні потворними цурпалками погрожують услід живому а порятовані модрини нині попиляні нами поспішно забальзамовуються золотою живицею та ніщо їх од вогню не вбереже І. Калинець.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: дієслово () |