Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має постійне населення; у якому проживають люди.
2. Такий, що був зайнятий, освоєний для проживання або господарської діяльності (про територію, землю).
3. У географічних назвах: такий, що має у своєму складі вказівку на наявність поселення (наприклад, у топонімах).
Приклад 1:
Південь материка заселений здебільшого негроїдами, які спілкуються дравідійськими мовами (телугу, та- мілі, каннара, малаялі та ін.). Крім цих народів, в Індії існує безліч етнічних меншин, далекі предки яких максимально відрізнялись між собою соціально-економічним, політичним і культурним рівнем.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Володимира тільки недавно колонізований Україною-Руссю, і на той час ще заселений пе- реважно неслов’янським населенням – адже еміграція сюди слов’ян у X ст. ще тільки розпочиналася, і на сьогодні в історичній науці немає певності навіть в існуванні на той час головних міст цього регіону.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”