Словник Української Мови
Буква
1. Надавати чому-небудь статус таємниці, секрету; вважати секретним, таємним, обмежуючи доступ до відомостей.
2. Встановлювати для документів, відомостей, об’єктів тощо режим секретності згідно з офіційними правилами, робити їх недоступними для загального відома з міркувань безпеки.
Приклад 1:
Після кількох невдалих замахів на його життя, організованих аристократами, він зробився хворобливо підозріливим, став засекречувати місце свого перебування і задля цього велів побудувати в столичній окрузі 270 палаців, з’єднаних між собою критими переходами. Лише на будівництво палацу Епагун він кинув 800 тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”