1. Засипати землею, закопувати щось у землю.
2. Перен. Намагатися приховати, зробити непомітним (факти, докази, інформацію).
3. Розмовне. Швидко їсти, з жадібністю споживати їжу.
Словник Української Мови
Буква
1. Засипати землею, закопувати щось у землю.
2. Перен. Намагатися приховати, зробити непомітним (факти, докази, інформацію).
3. Розмовне. Швидко їсти, з жадібністю споживати їжу.
Приклад 1:
Запорпати — закопати, зарити, загрібти («лишилося ще трохи грошей, то він вернувся в луг, запорпав їх під корч»); поховати («стару запорпав в землю»). З а п р е з е н т у в а т и с е б е — відрекомендуватись, назватись.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
Треба хоч одного живого зарити. Юхим витрiщив очi.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”