Словник Української Мови
Буква
1. Раптово почати ридати, голосно плакати з глибоким стогоном, часто через сильне гнівне збудження, розпач або важке переживання.
2. (переносне значення) Про звуки, схожі на ридання: раптово залунати, зазвучати, видавати переривчасті, стогінні тони (про вітер, сирену, музичний інструмент тощо).
Приклад 1:
Заплющивши очі й зціпивши зуби, він безпам’ятне перекинув голову через бильце, — з нього щось видиралося зі страшною, силою… Ось-ось мав буйно заридати або забитись в істериці… Але не заридав, лише тягуче, по-тваринячому мукнув… Слідчий дав йому води. Потім побризкав чоло.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Приклад 2:
Ïåðñîíà볿 життям відтвореного ним образу, який умів на сцені заридати по- справжньому, так, що здавалося – відлунням його скарги здригалася сцена й люди. Досить згадати аріозо з “Паяців”, арію під хрестом з “Лючії” і останні такти з “думки” “Як ялиця в верховині” (Szumją jodły).
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”