заручити

1. Отримати чиєсь обіцянку, зобов’язання або підтвердження, зазвичай стосовно майбутніх дій чи шлюбу; забезпечити собі чиюсь підтримку, згоду або посвідчення.

2. Запевнитися в чомусь, отримати гарантії, докази або підстави для певних висновків чи дій.

3. (застаріле) Заключити шлюбну угоду, домовитися про весілля, офіційно пообіцяти вступити в шлюб (про нареченого та наречену).

Приклади вживання

Приклад 1:
Кассандра Ох, так, на те війна: убити брата, потім заручити сестру за себе… Поліксена Брат давно убитий, і я його зовсім не пам’ятаю, та й Ахіллес тоді зовсім не знав, кого він убивав. Кассандра Та ми те знаєм.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: дієслово () |