1. Покласти початок чомусь, дати поштовх до виникнення, створення або розвитку (ідей, рухів, почуттів тощо).
2. (у біології) Покласти початок розвитку нового організму; запліднити.
3. (застаріле) Народити, породити (про живу істоту).
зародити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Чуттєві й розумові перемоги надто минущі, щоб зародити щастя — постійний настрій радості вищого порядку, тобто абстрактної. Щастя — це високий тонус духовного життя, як здоров’я — фізичного.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 2:
А то от хоч би сказати про землю… Такого народу намножилося i дедалi то все бiльше й бiльше людей на свiтi стає… Людей бiльшає, а землi не бiльшає… Ну, тепер скрутно людям жити, а дедалi — все скрутнiше, все скрутнiше буде… i так колись iзробиться, що не ставатиме людям того, що земля може зародити… Що ж тодi робити людям? Хоч з голоду гинь!
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: дієслово () |